Казкотерапія
- це
один із найдавніших методів арт-терапії, який виник, щойно люди навчилися
говорити.
За давніх часів
казки та міфи розповідали не лише дітям, а й дорослим. Адже в такий спосіб із
казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки в
суспільстві, основні життєві сценарії - спадок, мудрість і вчення народів і
поколінь.
У наш час
казкотерапія дає людям змогу розвинути самосвідомість, стати самими собою та
побудувати особливі довірчі близькі стосунки з навколишніми, а також
реалізувати свій творчий потенціал.
На думку
науковців, казкотерапія допомогає:
- боротися
зі стресом;
- гармонізувати
свій внутрішній світ;
- реалізувати
творичий потенціал;
- знайти
рішення складної проблеми;
- зміцнити
силу духу;
- стати
добрішим і позитивно сприймати життя;
- розвиток
мовленнєвої компетентності.
Отже, казкотерапія - це система передачі життєвого досвіду, розвитку
соціальної чутливості, інтуїції і творчих здібностей. Казкотерапія
використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих
здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з оточуючим світом.
Казки викликають
інтенсивну емоційну реакцію. Казкові образ звертаються одночасно до свідомості
та до підсвідомості. Казка дозволяє вийти за рамки звичайного життя, в
доступній формі вивчати світ почуттів і переживань, ідентифікувати себе з
певним персонажем і таким чином подивитись на свої проблеми зі сторони.
Привабливість казки як засобу педагогічного впливу для дитини обумовлена її
властивостями:
- відсутність
прямих повчань; події казкової історії логічні, природно витікають одна з
одної, що дозволяє дитині засвоювати причинно-наслідкові зв'язки і спиратись на
них;
- через образи
казки дитина знайомиться з досвідом багатьох поколінь. В казкових сюжетах
зустрічаються ситуації і проблеми, які переживає кожна людина (відділення від
батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, кохання, боротьба добра і зла).
Перемога добра забезпечує дитині відчуття психологічної захищеності. Дитина
засвоює, що випробування сприяють внутрішньому росту людини;
- відсутність
фіксації імені головного героя та місця подій; головний герой - це збірний
образ, з яким дитина може ідентифікувати себе;
- цікавий сюжет,
наповнений загадками, чарами, неочікуваними перетвореннями героїв забезпечує
активне сприйняття і засвоєння інформації.
Види роботи з казкою:
- використання
казки як метафори. Казкові образи і
сюжети асоціюються з життєвим досвідом дитини. Ці асоціації можна обговорити;
- малювання
за мотивами казки. Вільні асоціації проявляються в малюнках, які аналізують та
обговорюють;
- обговорення
поведінки і мотивів вчинків персонажів. Розмова про моральні цінності, систему
оцінювання себе та оточуючих;
- програвання
епізодів казки;
- використання
казки як притчі-повчання. Підказка варіанту вирішення ситуації на прикладі
казкового сюжету.
Алгоритм підбору (складання) терапевтичної казки
- Чітко
визначте проблему, яку слід вирішити.
- Підберіть
можливі шляхи її подолання у реальному житті.
- Втільте в
характері головного героя казки (це може бути вже існуюча казка) ті риси,
страхи, комплекси, яких слід позбутися.
- В процесі
розгортання подій казки головний герой має позбутися своїх недоліків.
Основні прийоми роботи з казкою
- Аналіз казки. Мета - усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за казковою
ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу
обирається відома казка або казка, створена психологом чи вчителем для
індивідуальної роботи з учнями. При цьому дитині пропонується відповісти
на ряд запитань: «Як ви думаєте, про що ця казка?», «Хто з героїв найбільше
сподобався і чому?», «Чому герой зробив ті чи інші вчинки?», «Як герой
знайшов вихід із складної ситуації?» тощо.
- Розповідання
казок. Прийом спрямований на розвиток фантазії та творчої уяви. Дитині або
групі дітей пропонується розповісти казку від першої або третьої особи, а
також від імені інших казкових героїв. Наприклад, дітям можна
запропонувати розповісти казку про колобка від імені лисиці, Баби Яги або
Василіси Премудрої.
- Переписування
казок. Переписування і дописування авторських і народних казок має сенс
тоді, коли дитині не подобається щось у сюжеті казки, поворот подій, певні
ситуації, в які потрапляють герої, кінець казки тощо. Це - важливий
діагностичний матеріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або
вставляючи інші персонажі у казку, дитина сама обирає найбільш відповідний
її внутрішньому стану сюжет і знаходить той варіант руйнування ситуацій,
який дозволяє звільнитися їй від внутрішньої напруги. В цьому полягає
психокорекційний сенс переписування казки.
- Постановка
казок із допомогою ляльок. Працюючи
з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно позначається на
поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити
поведінку ляльки максимально виразною. Робота з ляльками дозволяє
удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, яких зазвичай дитина з
якихось причин не може собі дозволити проявляти.
- Малювання
за мотивами казки. Вільні асоціації дитини виявляються в малюнку.
Малюнки аналізуються, обговорюється поведінка і мотиви дій персонажа, діти
дають їм оцінку: добре - погано.
- Програвання
епізодів казки. Програвання епізодів казки дає можливість дитині
відчути деякі емоційно значущі ситуації і пережити певні емоції.
- Складання
казок - це так цікаво й корисно! З одного боку цей процес сприяє розвитку
уяви, з іншого - дозволяє дитині повідомити оточуючим про свої проблеми.
Краще не втручатися в те, про що та як вигадує дитина. Хоча на початковому
етапі, щоб показати приклад, можна скласти казку разом з нею. Почута від
дитини казка допоможе усвідомити її проблеми і труднощі.
Рекомендації дорослим щодо складання терапевтичної казки
-- Почніть
здалеку. Традиційно використовуються фрази, що позначають час:
«давним-давно», «за часів Царя Гороха», «в давнину», «в минулому році»,
«такого-то числа і такого-то року» і так далі.
-- Позначте
місце, де будуть відбуватися події. У класичних казках це звучить так: «в
деякому царстві-государстві», «в тридесятому царстві», «в одному лісі».
Але ніщо не заважає вам придумати щось своє, особливо якщо казка
лікувальна і покликана допомогти дитині впоратися з якоюсь проблемою.
Можна обрати місцем казкових подій свою школу, своє місто або село,
дитячий майданчик або дитячий садок.
-- Вигадайте
головного героя, який би був схожим на дитину, якій адресується казка.
Нехай герой любить ті речі, до яких небайдужа дитина, має схожі з її
звички й захоплення. Але не варто повністю копіювати дитину в герої
історії. Треба зробити персонажа казковим, цікавим, кумедним, чарівним, що
викличе у дитини найгарячіші симпатії і бажання опинитися на його місці.
-- Позначте
символічно проблему (в жодному разі не напряму!). Вона має відображати
ситуацію, в яку потрапила дитина. Змініть ситуацію так, щоб вона лише
вгадувалася, зробіть її по-справжньому казковою, чарівною, але цілком
впізнаваною. Однак не зменшуйте труднощі, з якими зіткнувся головний
герой.
-- Придумайте
продовження історії. Тут можна ввести в гру антигероя/героїв, які посилять
проблему, або ж обійтися без них. Головне: проблема має бути посилена
максимально, доведена до абсурду. Розвивайте історію так, щоб стало
зрозуміло - герой просто не може не зробити щось відносно проблеми.
-- Разом з
героєм вирішуйте його казкову проблему. Герой казки має прийти до
вирішення проблеми так, щоб дитина побачила вихід зі своєї власної - тієї,
під яку і вигадувалася казка. Нехай в процесі герой проявляє свої кращі
якості, задіює різноманітні ресурси, стаючи попутно сильнішим, розумнішим,
добрішим, сміливішим.
-- Виведіть
свого героя з усіх пригод безумовним переможцем. Радійте разом з дитиною
його успіху й хоробрості, а потім обговоріть з дитиною, чому навчила
персонажа казки ця історія, як він надалі буде вести себе, потрапивши в
схожу ситуацію.
-- Казку для
казкотерапії найчастіше складають для кожної дитини окремо, з урахуванням
її особливостей, відштовхуючись від тих проблем та страхів, які притаманні
конкретній дитині. Така казка повинна надати дитині можливість вдатися до
самоаналізу. Головний герой переживає ті ж емоції, що і дитина, долає ті ж
страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Дитина
порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат,
вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті, позбувається
тих недоліків, які притаманні їй зараз.
Отже, якщо хочете зрозуміти, що відбувається з вашою дитиною, попросіть її скласти казкову історію особисто для вас. У цій казці-історії будуть закодовані і дитяча оцінка взаємовідносин з оточуючими, і одномоментні проблеми, страхи та очікування вашої дитини. А якщо у вас не вийде розгадати таємний сенс казки самостійно, не соромтеся звернутися за його розкодуванням до дитячого психолога.
Використані джерела
https://osvita.ua/school/lessons_summary/psychology/38675/
https://vseosvita.ua/library/kazkoterapia-43552.html
